Український Журнал Повна версія

Зустріч в Китаї: дилема для Путіна

· Політика

Сьогодні відбувається четверта за рік двостороння зустріч російського диктатора Володимира Путіна з лідером Китаю. Офіційно це обставлено, як великий прорив в відносинах. Але лакмусовим папірцем прориву можуть бути тільки домовленості по Північному морському шляху. 

Цей шлях – вагомий козир Росії. Адже він скорочує шлях з Азії в Європу. Ну, а поруч з ним є величезні поклади енергоресурсів та рідкісноземельних металів. У РФ немає фінансів та технологій, щоб облаштувати цей морський шлях і немає можливостей видобувати ресурси із своїх надр на тих територіях. Тож логіка Путіна зводиться до того, щоб продати все це одночасно КНР і США, ставши таким собі посередником між ними. Проте така угода не потрібна ні Пекіну, ні Вашингтону. А відтак, ці танці танцюються вже пару років без якихось видимих результатів.  

Китай прийняв рішення чекати, резонно вважаючи, що з США Росія при Путіні навряд чи домовиться. А в самої Росії через війну в Україні не буде жодних можливостей самостійно увійти в цей проект. Разом з тим, до 2035 року Китай планує створити власний потужний арктичний флот, включно з підводними човнами та атомними криголамами. І до того часу, схоже, Китай планує позбутися потреби співпраці з останньою високотехнологічною російською кампанією – "Росатомом". А тому, горизонт планування для КНР в цьому проекті - наступне десятиліття.  

Паралельно, протягом останніх двох років, коли стало зрозуміло, що Путін не збирається припиняти війну в Україні, а старе обладнання почало масово виходити з ладу, Пекін розпочав великий експеримент по заміні всього західного в одній великій країні. За винятком авіаційних двигунів та певних біотехнологій, Китай пробує за російський кошт змінювати російську промислову базу на китайські комплектуючі. І, схоже, цей експеримент є вдалим та буде розповсюджуватися на інші країни світу.  

З цієї точки зору Путін грає в дуже ризиковану гру. Для Росії зняття технологічних санкцій може бути стратегічно важливішим за відновлення звичайної торгівлі з Європою. Адже технологічна залежність від Китаю поступово перетворюється з торговельного питання на питання зовнішньополітичної автономії Москви на наступні 10-15 років.  

Виходячи з цього, у Путіна є колосальна дилема: продовжити війну і втрачати технологічний суверенітет, чи зупиняти війну без досягнення його особистих цілей, які шкодять самій Росії. Відповіді на це питання у нього поки немає. Саме тому його переговори зводяться до того, щоб отримати все: і зупинити війну на його умовах, які розширяються щодня, і зняти санкції. Це майже нереалістично, але Путін-2026 - це не про конструктив. Це про амбіції.  

Саме тому Китай поки не поспішає з переговорами: адже на кону стоїть повна привʼязка Росії до економіки Китаю. І логіка КНР тут наступна: зробити так, щоб в якийсь момент війна зупинилися більш широким миром, в якому Європа врахує торгівельні вимоги КНР.  

Реклама

Адже переговори про мир для Китаю - це не про Донбас. Це про те, як буде облаштована торгівля в багатокутнику ЄС-США-КНР-РФ-Туреччина-Близький Схід.  

Ну, а щодо розмови "на трьох", то завтрашня зустріч Трамп-Путін-Сі - це ні про що. Хоча росіяни вже починають писати, що символічне значення значно більше за практичне. 

Джерело: УНІАН