"Якби я міг повернутися в минуле": українець розповів NYT, як став російським шпигуном

42-річний Олександр хоча й народився в Україні, але коли до нього звернулися двоє російських агентів із пропозицією підробітку у вигляді шпигунства за відрядну оплату, він одразу погодився, пише The New York Times.

Журналісти видання поспілкувалися з російським шпигуном в виправній колонії № 122 у центральній Україні, де він залишиться на найближчий час після того, як визнав у українському суді свою провину за висунутими проти нього звинуваченнями, зокрема у державній зраді.

В статті наголошується, що Олександр пишається тим, що є російським шпигуном. Він хоче, щоб світ дізнався про його історію, хоча й додав, що проти того, щоб його прізвище було вказано аби захистити свою родину.

Чоловік сподівається, що Росія згадає про нього й, можливо, він потрапить до списку обміну полоненими.

Видання наводить дані, озвучені заступником міністра юстиції України Євгеном Пікаловим, що наразі в українських в’язницях перебуває 2 570 російських шпигунів. Зазначається, що 99% з них - громадяни України.

Олександр, який у дитинстві переїхав до Ізраїлю, має і українське, і ізраїльське громадянство. За словами Пікалова, він – єдиний такий шпигун, ув’язнений в Україні.

Колишній заступник голови головної служби внутрішньої безпеки України Віткор Ягун розповів, що існує кілька категорій шпигунів. 

За його словами, шпигуни найвищого рівня ретельно контролюються і їх рідко викривають. Викриття одного такого шпигуна раз на півроку вважається успіхом.

Є також шпигуни нижчого рівня, яких вербують за гроші. За словами Ягуна, Україна затримує близько 120 таких осіб на рік.

Колишній керівник представництва ЦРУ, який значну частину своєї кар’єри пропрацював у колишньому Радянському Союзі, Шон Вісвессер зауважив, що зазвичай це неповнолітні правопорушники, алкоголіки або незадоволені солдати, яких вербують через інтернет за невеликі суми.

Видання зазначило, що Олександр, судячи з усього, належав до середньої категорії.

Він, здавалося, керувався ідеологічними мотивами і підтримував прагнення Росії встановити контроль над Україною та відновити владу й вплив Москви у Східній Європі.

В статті зазначається, що щороку викривають не більше ніж десяток таких агентів.

Вісвессер констатував, що, зрештою, як і всі шпигуни, за винятком найцінніших, вони теж є "витратним матеріалом".

Олександр розповів виданню, що служив в ізраїльській армії і звільнився у 2011 році. Він відмовився розповісти, чим займався до того, як до нього у Франції звернулися двоє росіян.

За його словами, росіяни діяли з ним обережно. Під час першої бесіди вони задавали лише прості запитання, спостерігаючи за його поведінкою та намагаючись з’ясувати його мотивацію.

"Я розповів їм про свою ідеологію. Перш за все, працювати на боці істини. Для мене істина – це Росія. Тож, так, я вважаю себе, так би мовити, частиною російського світу", - розповів він.

Хоча він народився в Україні, більшість його родини мешкає в Росії. Він сказав, що, мешкаючи в Ізраїлі та Західній Європі, відчував себе чужим і хотів повернутися до своїх коренів.

За словами експертів, російські спецслужби активно вербують людей у російській діаспорі.

Згадуючи своє перше завдання в Європі, а Олександр мав знайти компромат на одного бізнес-лідера, він розповів, що той чоловік мав бездоганну репутацію: сплачував податки, не зраджував дружині й завжди повертався домдому на вечерю.

"Скажу вам чесно, такі люди дратують", – зазначив він.

Проте, за його словами, зарплата була хорошою, близько 5 000 євро на місяць.

Коли Росія розпочала повномасштабну війну проти України, Олександр написав у чатах для іноземних бойовиків, що хоче вступити до лав української армії. Він так і не зробив цього, але, подружившись з іноземцями, поїхав до України.

Чоловік надсилав до Росії все, що йому вдавалося дізнатися від солдатів, і намагався зірвати їхні плани. Деякі його дії були досить витонченими.

Він виконував доручені йому завдання понад два роки, аж до 10 вересня 2024 року. Олександр ніколи не думав, що військовий на контрольно-пропускному пункті попросить його відкрити телефон. Цей дуже ретельний вартовий виявив фотографію, надіслану до Росії. На ній було зображено паспорт солдата, який воював за Україну.

"Він втрутився у те, у що не слід було", – розсерджено сказав Олександр про офіцера на контрольно-пропускному пункті, видихаючи сигаретний дим у кімнату, яка й без того була дуже задимленою.

Він сказав, що в житті він шкодує лише про одне:

"Якби я міг повернутися в минуле, єдине, що я б змінив, – це видалив би ту фотографію".

Росія вербує іноземців в армію РФ

Раніше УНІАН повідомляв, що уряд Кенії веде переговори щодо повернення п’яти своїх громадян, які знаходяться в українському полоні. Міністр закордонних справ Мусалія Мудаваді розповів депутатам, що президент Вільям Руто зателефонував лідеру України Володимиру Зеленському з цього приводу. Міністерство закордонних справ Ботсвани розповіло агентству, що домагається повернення одного зі своїх громадян з українського табору. Африканські країни заявили, що деяких їхніх громадян обманом змусили поїхати до Росії, а потім примусили до військової служби. 

Також ми писали, що в білоруському сегменті інтернету в останні місяці з’явилася велика кількість оголошень, які пропонують громадянам країни можливість укласти контракт із російською армією. Зокрема, подібні оголошення поширюються в Telegram-каналах, чатах Viber та на сторінках місцевих форумів. в таких оголошеннях білорусам обіцяють величезні виплати, допомогу з кредитами, "анулювання судимостей" та прискорене отримання російського громадянства. Наприклад, в одному з оголошень білорусам пропонують контракт з одноразовою виплатою в розмірі 4,35 млн рублів і швидку видачу російського паспорта.